Всім доброго дня! Мене звати Володимир. Мені 33 роки. Закінчив перший курс у НУЦЗУ за спеціальністю «Охорона праці». Проживаю у м. Дніпро. Про вищу освіту мріяв с 16 років, як закінчив школу у 2006 році. Я з малозабезпеченої сім'ї, тому ця обставина змусила мене в той період не поступати навчатися до ВНЗ, а йти працювати.
Посади були різні, звісно ж, для рівня середньої освіти, віку та досвіду... Були, звичайно, певні намагання поступити вчитися у 18 років у Дніпропетровський університет, дуже довго готувався до іспитів самостійно, вивчав літературу, хотів звісно спробувати, що це воно таке – студентське життя, але мені, на жаль, не вистачило 5 балів до прохідних 140 після складання іспитів... Після такого грандіозного провалу я пішов служити в армію, Внутрішні Війська МВС України. Потрапив у підрозділ РХБ захисту. Було важко, але цікаво. Після служби вирішив, що буду добиватися всього в житті тим, що вже маю, без усіляких університетів. Дуже довго працював у торгівельній сфері, маю значні успіхи в цьому напрямку. Але.... було відчуття, що все ж таки чогось не спробував, приклав мало зусиль для того, щоб втілити свою мрію в життя...
Тому щє взимку, наприкінці 2021 року знов вирішив вступити до університету, але куди зможу і на заочну форму. Звичайно, події 24 лютого 2022 р. розділили наше життя на ДО та ПІСЛЯ. Побачивши, що тема саме Цивільного захисту населення та тема Охорона праці набуває не аби якої актуальності і не тільки в Україні, але і у Європі – вирішив спробувати себе в даній сфері освітньої програми у якості студента.
Про НУЦЗУ дізнався випадково, з інтернет-реклами на різних ресурсах. Особливо хочеться відмітити Артем’єва Сергія Робленовича – за максимальну допомогу та доступне роз'яснення усіх умов для вступу. Поступав за складанням мотиваційного листа.
Таких умов вступу не пам'ятаю за все життя і 100% таку можливість не можна було залишати осторонь!! Вразило те, що мої очікування від навчання були перевершені в мільйон разів!! Я був приємно вражений професіоналізмом викладачів та їх здатністю викласти матеріал так, що просто захоплює серце і розум будь-якого студента у будь-якому віці! Були звісно сумніви, на кшталт «а чи зможу я»? «чи зрозуміють мене інші, вважаючи що мені вже не 17-18 років»? І все ж таки я вирішив іти до кінця, НІ СЕКУНДИ не шкодую про це зараз!
Відчуваєш, що ти навчаєшся для того, щоб потім принести багато користі і своїй країні, і тим, хто мене оточує. Важливо усвідомлення того, що ти не просто прийшов щоб "відсидіти пари", а стараєшся для себе в першу чергу. І починаєш сам себе поважати за те, що одного разу, заплющивши очі на свої сумніви таки зробив крок до самовдосконалення та для втілення своєї мрії у життя!
